Цвинтарі та різноманітні некрополі здавна цікавили не лише археологів, а й письменників, режисерів та художників різних жанрів, адже смерть в усі часи залишалася одним із важливих складників людського буття. Чим і скористалися у XX столітті різні країни для створення спеціальних туристичних маршрутів. Місто мертвих у Даргавсе Північної Осетії, підводний цвинтар у Маямі, сидячий цвинтар Чаучилла у Перу, острів-цвинтар Сан-Мікеле у Венеції, могили-сейфи у столиці Болівії Сукре… Чого лише вартий Ньюгрейндж в Ірландії, який визнано старшим за Стоунхендж та єгипетські піраміди! Є свій давній некрополь і у польському Кракові – це катакомби під римо-католицьким Костелом святого Казимира на сучасній вулиці Реформаторській. Його не порівняти за масштабами з паризькими катакомбами, де поховано 5 мільйонів людей, але все ж таки це місце зберегло свою таємничу ауру, пише сайт krakow-future.eu.
Що відомо про краківські катакомби?
Катакомби – це підземні цвинтарі, які будували у вигляді багатоярусних коридорів. Найчастіше їх вибивали у скелях, а вздовж стін вирізьблювали камери або ніші, куди клали тіла. Такий спосіб поховання застосовували ще у Стародавньому Єгипті, Давньому Римі, а римляни нібито запозичили цю традицію в етрусків.
Дослідники з’ясували, що у краківських катакомбах померлих ховали протягом майже 200 років – з 1672 до 1870 року. Завдяки збереженим документам вдалося встановити, що під землею упокоїли близько 1000 осіб, з них 200 ченців. Найцікавіше те, що у цьому сховищі протягом багатьох століть панував особливий мікроклімат, який сприяв муміфікації, у деяких небіжчиків навіть збереглися риси обличчя. Цей аспект зробив крипту у Кракові однією з найунікальніших у Європі.
Стисло про Костел святого Казимира
Таємничий підземний цвинтар розташували під Костелом святого Казимира, який збудували у 1666–1672 роках як будинок Ордену Реформаторів. Оригінальний храм звели ще у XIII столітті, це була одна з перших споруд із пісковика у Кракові. Історики припускають, що цей костел ставили у вигляді грецького хреста з вежею у центрі. Ім’я засновника назвати не можуть, але висловлюють гіпотезу, що ним був Краківський князь Генріх II. А у 1237 році за наказом князя воєвода Теодор Грифіта запросив туди ченців ордена францисканців із Праги.
Хто знайшов вічний спочинок у цьому місці?
Кому спала на думку ідея ховати померлих у катакомбах під костелом та монастирем – невідомо. Але облаштовували могили не лише для ченців та міщан, а й для представників шляхетних родів. Дослідники відшукали місця поховань Вєльопольських, Яблоновських, Морштинів, Шембеків. Заможних містян ховали у саркофагах та криптах, бідніших – у трунах, а ченців взагалі залишали на підлозі та засипали землею, підклавши під голову деревину.
Найкраще збереглися останки священника Себастьяна Волицького у скляній труні. А ще змогли ідентифікувати мумії засновника монастиря Франтішека Шебека, Урсули Можковської та Доміцели Скальської. Завдяки літописцю реформаторів Яну Пасічнику вдалося з’ясувати, що з часів заснування костелу до кінця XVIII століття там було поховано понад 700 осіб.
Романтична історія катакомб
Серед небіжчиків був єдиний іноземець – солдат наполеонівської армії. Припускають, ніби це один із гренадерів, який врятувався після битви на Березині, знесилений вояк дістався до Кракова й помер у монастирському шпиталі. При похованні ченці вклали йому до рук шаблю та карабін. А поруч із солдатом знайшли останки графині Доміцели Скальської, яка заповіла поховати її біля цього француза. Ця шляхетна пані більшу частину життя провела у Парижі, але раптом відмовилася від розваг, повернулася до Кракова і пішла працювати до монастиря реформаторів. Усе майно передала ченцям, а натомість просила виконати останню волю щодо місця поховання. Так що припущень, чому графиня так вчинила, можна робити багато, але яке з них правильне, вже ніколи не дізнатися.
Перші знахідки початку XXI століття
Відшукати нові поховання вдалося науковцям ще у 2017 році. Тоді у базиліці розпочали впроваджувати міждисциплінарний археологічний дослідницький проєкт “Крипти Костелу святого Франциска Ассизького у Кракові у світлі міждисциплінарних досліджень”, який фінансував Національний науковий центр (Narodowe Centrum Nauki). Георадар виявив ще 18 крипт під базилікою і 4 – під аркадами абатства. У 12 криптах вдалося знайти та інвентаризувати 96 поховань, які належали до XVII – XVIII століть.
У тому ж році Польська провінція ордену піарів почала реалізовувати проєкт “Перлина польського бароко – реставрація нововідкритих унікальних поліхромій у крипті костелу піарів у Кракові”. Він передбачав реконструкцію історичних галерей у Колегії піарів, фінансування забезпечив Соціальний комітет реставрації пам’яток Кракова у розмірі 2 мільйонів злотих. Ще 13,5 мільйонів злотих отримали піаристи за програмою ЄС “Інфраструктура та довкілля”, крім того, майже 5 мільйонів злотих виділив орден.
Що приховували катакомби?
Під час консервації поліхромії XVIII століття у підвалі костелу піаристи несподівано знайшли замуровані ніші, де було 30 поховань. Дослідник із консерваційної компанії “Cempla i Partnerzy” Станіслав Цехож припустив, що іншого місця для небіжчиків не знайшлося, бо камери повністю заповнили. Під шарами тиньку знайшли також епітафії з хрестами та фрагменти написів. Останки належали мешканцям Кракова, яких ховали у XVIII – XIX століттях, відшукали ще 2 поховання, котрі належали до ХХ століття: отця-піариста Ієроніма Стусінського та єпископа-помічника Луцько-Житомирського Міхала Годлевського.
Останній небіжчик був похований у 1980 роках, його останки знайшли під кам’яною підлогою. Щодо інших людей, то працівниця польського архіву Аґнєшка Шмерек розповіла, що записи підтвердили: у катакомбах має бути родина Любомирських. Одну мирянку вдалося ідентифікувати, нею виявилася пані Лахоцька, яка за свого часу щедро підтримувала орден. Дослідники не стали відкривати та пересувати труни, обмежилися фіксуванням знахідок.
Що розповіли стіни підземелля?
Фахівцям вдалося встановити, що монастир було засновано на залишках середньовічних будівель, у підвалах збереглися навіть фрагменти стін, які датували серединою XIV століття. З північного боку пресбітерія виявили коридори, створені у XVI столітті. Докторка наук Еліза Бушко зазначила, що в аркадах відшукали на стінах фігурні сцени, зокрема “Розпинання” та “Зняття з хреста”.
Цінною знахідкою стали збережені зображення постатей янголів, гербові картуші, контур тонди на склепінні. Їх приписують майстру Францішеку Екштайну або його учню Анджею Радванському. На жаль, чимало стін було пошкоджено у 1980 роках, коли їх формували для електроустановок. Також далася взнаки вогкість приміщень.
Подальша доля таємничих катакомб
У 2023 році ченці монастиря реформаторів помітили, що склепи починають втрачати природні властивості, відтак виникла загроза для останків у криптах. Причиною неприємних змін стало раптове підвищення рівня вологості підземель із боку Реформаторської вулиці через проблеми з каналізацією монастиря або каналізацією міста. Громадський комітет реставрації пам’яток Кракова виділив кошти на проєкт захисту давніх катакомб, який передбачав утеплення ґанку, щоб відмежувати підземні приміщення від надходження вологи, розблокування шляхів циркуляції повітря для забезпечення належного мікроклімату.
Якщо раніше до реформаторських склепів ще водили туристів, то після ремонтних робіт ці візити вирішили скасувати. Попри це краківські катакомби залишаються незвичайним цвинтарем у центрі міста, яке справляє величезне враження, хоча навідуватися туди варто не всім. Але не обов’язково спускатися до підземелля, щоб відчути дух старовинного міста. І вулиця Реформаторська, і високі стіни монастиря, і зупинки Хресного шляху з картинами Міхала Стахієвича уповні забезпечують атмосферу таємничого і загадкового куточка старого Кракова, який завжди радий бачити у себе гостей країни і своїх мешканців.