“Яма Міхаліка”, яка ще відома як “Львівська цукерня” або “Цукерня зеленого балоника”, – це нині відомий у Кракові ресторан, що розташований на вулиці Флоріанській, 45 у кам’яниці Белзінського.
На початку XX століття це місце стало справжнім центром мистецького життя – саме тут вирувала творча атмосфера літературного кабаре «Зелений балоник». Згодом, у період з 1960 по 1991 рік, традицію культурних зібрань продовжило легендарне літературно-мистецьке кабаре «Яма Міхаліка», яке стало символом епохи для кількох поколінь митців, пише krakow-future.eu.
Історичні події
Поразка краківських повстанців та занепад Краківської Республіки розв’язали руки австрійцям, які анексували останню вільну частину колишньої Польсько-Литовської держави. Вже з 1860-х років Краків почав повертати собі славу інтелектуального, мистецького та наукового осередку. Серед трьох держав, які між собою розділили Польщу, Австрійська імперія пропонувала більш відкриті та сприятливі умови для вільного розвитку культурного середовища.
Краків став відкритим містом для митців, які прагнули віднайти свободу. У місті була розташована штаб-квартира Молодої Польщі.
У 1914 році розпочалася Перша світова війна, яка безпосередньо торкнулася польських земель і значно вплинула на подальший розвиток країни. Цей період також ознаменувався зростанням політичної активності: з’явилася велика кількість партій і об’єднань, серед яких значне місце посідали соціалістичні рухи. Головною метою більшості з них була боротьба за здобуття незалежності Польщі.
Дивакувата кавʼярня
Кавʼярня, яка вже існує понад 130 років є досить відомою серед містян.
Заснував літературну кавʼярню Ян-Аполінарій Міхалік у 1895 році. Спершу заклад мав назву «Львівська цукерня». До речі засновник кавʼярні до Кракова переїхав зі Львова, де довгий час працював у цукерні Александра Бенецького. Цукерні того часу створювали за зразком кавʼярень Відня. Тут продавали вишукані десерти, а вечорами можна було послухати виступ музикантів.
У львівську цукерню Ян-Аполінарій потрапив через батька, який вирішив заохотити хлопця до навчання та показати як важко заробляються гроші. Проте синові така робота дуже сподобалася.
Краківська цукерня завдяки вигідному розташуванню досить швидко стала місцем зустрічі літераторів, художників, мистецтвознавців, журналістів, іншими словами – краківської богеми.
Поруч цукерні розташовувалась Школа образотворчого мистецтва та Ягеллонський університет.
Пан Міхалік організував також і власне виробництво солодощів. У його кондитерському цеху працювало 43 кондитери, які створювали шоколадні шедеври. Відомою продукція краківського майстра була далеко за межами міста.
Мабуть, через близьке розташування закладів освіти та мистецтв тістечка, що продавались у кавʼярні мали назви: Шопен, Падеревський, Міцкевич тощо. Дивакуватим був також інтерʼєр закладу.
Митці, що відвідували кавʼярню, назвали її ямою, адже вікон у закладі не було. А другу частину назви «Львівська» – перетворили на прізвище власника, таким чином виникла нова назва закладу – “Яма Міхаліка”.
“Зелений балоник”
Літературне кабаре «Зелений балоник» розпочав свою діяльність 7 червня 1904 року. Кімната, в якій функціонувало кабаре, розташовувалася за кондитерською та могла вмістити лише 120 осіб.
Дизайн кімнати був напрочуд цікавим: незвичайної форми меблі мали зелену оббивку, всюди були латунні настінні світильники та лампи з різноколірними абажурами у формі птахів. На стінах зображувалися малюнки та карикатури.
Гостями та постійними відвідувачами кабаре були як відомі, так і не дуже знані художники, графіки, скульптори, письменники. Зокрема, можна назвати таких митців як Генрик Узембло, Казимир Сіхульський, Станіслав Виспянський, Генрик Щиглінський, Стефан Філіпкевич, Станіслав Пшибишевський, Артур Гурський, Войцех Вайс, Юзеф Панкевич, Яцек Мальчевський та інші.
Серед багатьох впливових постатей політики, аристократії та мистецтва, відомими відвідувачами цього кафе були, зокрема, Гелена Моджеєвська разом з Адамом Хмеловським. Згодом його гостем став і Кароль Войтила (майбутній Папа Іван Павло II), який приходив сюди в компанії друзів і митців театру «Рапсодія».
Першим ведучим кабаре був Ян-Август Киселевський, а після нього – Станіслав Сєрославський.
Вистави у «Зеленому балонику» поєднували елементи музичного театру з драмою, доповнюючи сатиричними ілюстраціями – переважно у вигляді карикатур – та поетичними читаннями. Однією з особливостей цього кабаре була відсутність чітко визначеного сценарію: після основної частини шоу глядачам дозволяли вийти на сцену та презентувати власні творчі доробки. Шоу відбувалося щосуботи раз на два тижні, переважно після вечірніх театральних прем’єр. Присутність на цих подіях була привілеєм лише для обраних представників мистецької еліти – вхід був можливим виключно за персональними запрошеннями.
Це був простір, де домінували іронія й сатира, а об’єктами жартів ставали як добропорядні міщани, так і поважні викладачі Ягеллонського університету.
Виступи у “Зеленом балонику” відбувалися до 1912 року, а пізніше з перервами до 1915 року.
Останній вечір у дусі старих традицій відбувся у ніч на Новий рік 1915-го. У 1918 році Ян-Аполінарій продав кав’ярню та переїхав у Познань.
Попри зміну численних власників, відродити колишню славу мистецького закладу так і не вдалося.
У другій половині XX століття мистецький дух знову почав оживати в стінах кав’ярні. У 1960 році тут з’явилося нове літературно-мистецьке кабаре під назвою “Яма Міхаліка”, яке, з деякими перервами, діяло до 1991 року. Тоді ж було відроджено і легендарне кабаре «Зелений балоник».
Донині в кав’ярні “Яма Міхаліка” відвідувачі можуть посмакувати вишуканими тістечками та кавою, насолодитися атмосферними поетичними імпрезами, насолодитися виставами кабаре та відчути характерну для «Зеленого Балоника» іронію та сатиру.
