Свої ювілейні дати мають не лише люди, а й речі, та коли вони є ще й символами міста чи країни, то ці події відзначають мешканці. До таких витворів належить перший механічний годинник Кракова, розташований на Казимирській ратуші. У 2020 році він відзначав свій 400-річний ювілей, до цієї події провели знакові урочистості. Казімєж увійшов до складу Кракова у 1800 році, тому найстаріший годинник краків’яни вже давно вважають своєю пам’яткою. Відомо, що перший механічний годинник з’явився в Європі наприкінці XIII – початку XIV століття, але до Кракова ця новинка дійшла тільки у XVII столітті, пише krakow-future.eu.
Місце для ратуші з годинником
Мелодією сповіщає містян про час годинник Казимирської ратуші, за його роботою постійно слідкує годинниковий майстер, працівник Етнографічного музею імені Северина Удзелі (Muzeum Etnograficzne im. Seweryna Udzieli) пан Ян Острога. Саме він знає всі таємниці цього механізму, адже перебрав цю посаду від батька, а той – від діда, який славився як один із найкращих мандрівних майстрів Малопольщі. А дядьки мають справу зі дзвонами, тому династія Острогів жартома називає себе охоронцями часу.
Протягом століть годинник розташовано на старій вежі Казимирської ратуші, перші поверхи якої віддали Етнографічному музею. Щоб побачити цей витвір мистецтва, треба вийти на Площу Вольниця, яка входить до складу Ринкової. Свою назву вона отримала тому, що у середні віки селянам, які торгували щоп’ятниці, король Казимир Великий надав привілей продавати товари вільно. А оскільки ринок розташовувався у центрі Казімєжа, там знайшли місце й для ратуші з годинником.
Особливості першого механічного годинника Кракова
Перше, що привертає увагу всіх містян, це диск циферблата. Коли годинник зібрали у 1620 році, він мав лише 1 стрілку – годинну. Бо, як пояснив пан Острога, хвилинну винайшли в Італії лише у 1601 році, і за цей час практика двох стрілок ще не дісталася до Польщі. Стрілку прикріпили до зображення сонця як нагадування про зміну дня та ночі. Оригінально виглядає кінчик єдиної стрілки – у вигляді вказівного пальця, його ще називають “Digitus Dei”, що перекладається з латини як “Божий палець”. Ця самотня стрілка раз на годину показує рівний час, а вже скільки минуло між ними хвилин, годинник інформувати не здатний. На циферблаті 12 цифр, а до 1521 року їх прописували 24.
“Старовинний годинник – свідок і суддя”
На жаль, історія не зберегла імені майстра, місяць та день створення годинника Казимірської ратуші. Рік вдалося дізнатися лише завдяки даті, яку зробили на чаші дзвону, який вибиває рівний час під куполом. Крім цифр, чоловік не полінувався зробити ще й напис, який повчає, що “годинник – це прикраса суспільства і користь для громадян”. Цікаво, що у цього дзвону немає “язика” всередині, години відбивали зовні, б’ючи молотком по боку чаші.
Пан Острога пояснив журналістам, що конструкція годинника ратуші – архаїчна, діаметр циферблата налічує близько 2 метрів, а стрілка – десь із метр. За розмірами цей механізм схожий на годинник Вавельського замку. Ймовірно, що робив цю річ коваль, бо багато роботи з металу, зубчики на колесах не однакові й зроблені вручну. Можливо, їх виготовляли учні коваля за шаблонами. Вся конструкція залізна, складники здавна час від часу змащували олією: великі частини – машинною, маленькі – оливковою.
Деталі першого Краківського механічного годинника
Вічних деталей, як і двигуна, не існує, тому їх доводилося оновлювати протягом багатьох років. Головним нововведенням XIX століття вважається регулятор Грахама, який змінив старий якірний, що зробило годинник точнішим. Механізм пристрою складається з 2 частин, одна відповідає за хід, друга – за биття. У ходовій частині зі старовинних залишилося тільки балансирне колесо, ще одне раніше замінили, а третє – додали. Корпус годинника не чіпали.
А от ліва частина механізму, яка відповідає за те, наскільки правильно б’ють дзвони годинника, на 80% оригінальна. Замінили тільки одне коліщатко, всі інші працюють вже понад 400 років. Раніше це був перший механічний годинник із вагою, що опускалася, потім роботу приладу спростили. Через перепади температур, які у башті відчуває на собі пристрій, доводиться його постійно підкручувати. У 2020 році за стабільної погоди похибка складала 1 секунду за кілька тижнів – блискучий результат для такого старовинного механізму. Пан Острога дуже шкодував, що замінені у минулому столітті деталі не зберегли для музею, вони могли б відкрити чимало цікавого сучасним дослідникам.
Чи буде вважатися годинник старовинним після повної заміни деталей?
На це питання журналістів пан Ян Острога відповів ствердно. Адже важливі ідея та будова механізму, а вони залишаються незмінними. А корпус оновлювати ніхто не планував, бо він у чудовому стані, одразу помітно, що робили на віки. А деталі у всіх годинників зношуються, їх замінюють – це аксіома. Цікаво, що зберігся на вежі й спеціальний пристрій для підкручування, його звикли називати “tryb”, куди раніше годинникарі вставляли штир із ручкою (корбу) й крутили. Цей пристрій принесла до ратуші вдова майстра, який першим працював при годиннику. Про це є запис у документах мерії, знайдений в архівах Кракова. Зі “tryb” працювати було набагато легше, до того чоловікам доводилося докладати велику фізичну силу, щоб зрушити деталі механізму.
Історія появи курантів годинника Казимирської вежі
Їх створив батько пана Яна – Людовик Острога, це була його ідея та особистий проєкт. Він взяв на себе й музичну частину – дзвони під куполом, у налагодженні системи допомагав брат Юзеф, який був музикантом із чудовим музичним слухом. Мелодію для годинника обирали краків’яни. За спогадами пана Остроги, варіантів було багато. Газета “Відлуння Кракова” оголосила конкурс, головою журі був ректор Ягеллонського університету Карл Естрайхер. Він, до речі, створив проєкт механічного годинника для найстарішого корпусу цього навчального закладу.
Протягом тижня члени комісії розглядали запропоновані містянами мелодії. До переліку потрапила навіть відома шинкарська пісня “П’є Куба з Якубом” (“Pije Kuba do Jakuba”). Пан Ян переконаний, що мешканці району Казімєжа дійсно вбачали такий варіант можливим, бо мешкали там тоді переважно представники не найкращого контингенту. Професор Карл Естрайхер наполіг на пісні “Płynie Wisła, płynie” (“Тече Вісла, тече”), яку з того часу слухають із вежі краків’яни та гості міста. Хто запропонував такий варіант – невідомо, але виявився він вдалим.
Роки тиші для курантів
Майстер Людовик Острога взявся до роботи у 1974 році й впорався досить швидко. Але коли почала грати щогодини музика курантів, стали скаржитися на голосний шум мешканці навколишніх будинків. Пан Ян припустив, що скаржник мав зв’язки у мерії, тому що музику у годиннику заборонили наприкінці 1970-х років. Вдруге згадали про куранти у 1983 році, тоді пан Острога вже працював у музеї й допомагав батькові налагодити систему. До речі, годинниковий майстер Ян зізнався, що коли б мав можливість повернути перебіг часу назад, то прагнув би потрапити у час, коли цей годинник виготовляли. Щоб самому побачити, як працювала перша модель.
Робота була складною, кропіткою, багато деталей вимагали заміни, тому працювали майстри 2 роки. Паралельно мерія ремонтувала вежу. Нові дзвони виготовляли у фірмі Людовика Зеленевського, розташованій у районі Гжегожа. Пан Ян згадував, що за свою роботу батько не взяв ані копійки, працював після робочої зміни та на дозвіллі. І немов завдячуючи талановитому майстру, годинник уповільнив час особисто для нього, пан Людовик прожив аж 106 років! Його син напівжартома зазначав у розмові з журналістами, що, мабуть, батько таки пізнав таємницю часу, але відкрити її синові не схотів. А може, сподівався, що той дійде до неї самотужки. Як і пан Людовик, Ян Острога віддав своє серце саме механічним годинникам, хоча доводилося працювати й з електричними. Але він певен, що це зовсім інше, бо електронні прилади не мають серця та душі, які є у механічних.
Часові підвладне все
На ювілей старовинного годинника майстер із династії годинникарів Кракова мав сподівання, що на ньому справа батька й діда не обірветься, адже підростав онук, який вже подавав надії. Щодо самого годинника Казимирської ратуші, то пан Ян зазначив, що музика, на яку скаржилися у минулому столітті, вже стала звичною для містян. Принаймні, на те, що вона заважає спати, ніхто більше не нарікав.
На свій 400-річний ювілей перший механічний годинник Кракова гостей не приймав, бо вежа має дуже скромні розміри нагорі та досить круті сходинки. Хоча працівники Етнографічного музею розглядали можливість відкрити цей годинник для відвідувачів. Адже раніше до нього пускали людей на день відкритих дверей Етнографічного музею та у Дні Великого оркестру святкової допомоги, коли краківські гіди проводили екскурсії, дохід від яких йшов на благодійність. Але потім вирішили не наполягати, бо при натовпі завжди є ризик травм. Так що побачити та оцінити найстаріший механічний годинник Кракова можна тільки зовні, вслухаючись у мелодію популярної польської пісні “Тече Вісла, тече”.