Пішохідний міст отця Бернатека знають не лише мешканці Кракова, а й численні туристи з інших країн Європи. І не тільки через те, що він поєднує туристичні райони Казімєж і Подґуже, де передбачено чимало розваг для гостей міста. Це єдиний у світі міст, на якому розташовані дивовижні скульптури, які здаються застиглими у повітрі. А ще його називають мостом кохання, бо саме там польські молодята залишають іменні замочки на поруччі на знак вічної любові. Хоча міст отця Бернатека є одним із наймолодших у Кракові, він має свою цікаву історію і пов’язаний з дуже цікавими особистостями, пише сайт krakow-future.eu.
Чому надали ім’я отця Бернатека?
Цей пішохідний та велосипедний міст на Віслі, який з’єднує Казімєж з Подґуже, розташований на місці колишнього Підгурського мосту. Назвати його Краківська міська рада вирішила на честь отця Летуса Бернатека – ченця, який наприкінці XIX – на початку XX століть опікувався будівництвом Лікарні Боніфратрів у Кракові. Відомо, що народився він у липні 1847 року у місті Гьодінг, початкову освіту та католицьке виховання здобув у юності вдома. У 18 років вступив до Ордену шпитальєрів святого Іоанна у Відні. Вищу освіту обдарований юнак здобув у Віденському університеті, вивчав теологію та фармацію, дійшов до ступеня магістра.
Після завершення навчання працював фармацевтом у Вісовіці, Зебжидовиці, Лєтовіце та Лінці, у лікарнях своєї парафії. У 1891 році отця Бернатека призначили настоятелем Краківського монастиря братів-шпитальєрів. Уславився священник тим, що під час епідемій холери та віспи, які охопили Краків у 1892-1894 роках, переобладнав монастир на інфекційну лікарню. Кількість ліжок збільшив удвічі, сам готував потрібні ліки. А у 1897 році розпочав будівництво окремої лікарні. На це знадобилося кілька років, приймати хворих медичний заклад почав лише у 1906 році. Після 20 років роботи у Кракові виїхав до Відня, але похований був на Раковицькому цвинтарі у Кракові.
Коли дійшла справа до визначення імені діяча для присвоєння знаковому мосту, у місті почалися палкі дискусії. Частина мешканців підтримувала ідею, а містяни та радники Подґуже наполягали на тому, що краще назвати Карловим мостом. Бо саме такий стояв колись на цьому місці. Але прихильникам першого варіанту вдалося довести правильність свого вибору. Знайшлися й аргументи на користь географічного розташування: новий міст розташовувався б неподалік від резиденції Краківського ордену та Шпиталю братів-шпитальєрів, до яких належав отець Бернатек.
Історія створення переправи
Спроби налагодити зв’язок між Казімєжем і Подґуже робили ще кілька століть тому. Давні польські рукописні джерела свідчать, що колись на цьому місці стояв водоплавний дерев’яний міст. Але його постійно руйнували та зносили повені. У XVIII під час Північної війни переправу повністю зруйнували та спалили шведи. У 1801 році містяни спромоглися на кам’яний міст, але він простояв тільки 13 років. Причиною знов-таки стали сильні повені, опори постійно підмивала вода.
Лише через кілька десятиліть міська влада знову звернула увагу на необхідність створення переправи між районами. До справи залучили найкращих архітекторів Кракова, і у 1850 році виріс потужний Підгірський міст. Але коли почався стрімкий розвиток промисловості, розміри моста вже не влаштовували, оскільки для перевезення Віслою почали використовувати судна великих габаритів. Тому у 1936 році міст демонтували. Нова спроба поставити нову сучасну переправу була зроблена вже на початку XXI століття.
Значна подія для краків’ян
Проєктування та будівництво нового мосту взяла на себе авторська дизайнерська студія професора Анджея Геттера. Через центр конструкції простягнули металеву арку, на якій з обох боків сталевими канатами утримувалися два 130-метрові прольоти. Один створили для велосипедистів, другий – для пішоходів. У центрі арки у ванти вплели дивовижні скульптури. Збирали модель нового мосту на одному березі Вісли, потім частину переносили на другий берег за допомогою кранів та барж. Міст важив понад 700 тонн, обійшовся Кракову у понад 38 мільйонів злотих, з яких 15 мільйонів надійшли з фондів ЄС.
Урочисте відкриття відбулося 30 вересня 2010 року. Поява мосту сприяла не лише туристичному, а й культурному та громадському відродженню вулиць обох районів. Це також допомогло відновити туристичні маршрути між площею Вольниця та ринковою площею Підгурського, які вели через вулиці Мостову та Казімежа Бродзінського.
Унікальні балансувальні скульптури на мості
Цей витвір архітектури відрізняється ще й дивовижним дизайном. На ньому можна побачити балансувальні скульптури, серію “Між небом і землею” створив видатний скульптор Єжи Кендзьора. Ці фігури у повітрі немов кидають виклик гравітації, чим приваблюють погляд. Спочатку планувалося, що артінсталяція у 2016 році прикрашатиме міст лише кілька місяців. Але вона була настільки доречною, що містяни висловили бажання залишити скульптури назавжди. Міська адміністрація розпочала перемовини з автором, щоб придбати хоча б частину колекції.
Але до справи долучилися мешканці району Подґуже, які об’єдналися заради естетичної мети й зібрали потрібну частину коштів. Внаслідок спільних зусиль міст отця Бернатека отримав власну законну пам’ятку, його вже важко уявити без цих дивовижних витворів мистецтва. Містяни певні, що саме серія “Між небом і землею” стала часткою індивідуальності мосту.
Талант Єжи Кендзьора
Варто хоча б стисло згадати й про автора, який зробив міст отця Бернатека унікальним. Адже подібних витворів не зустріти не лише у Кракові, а й в інших містах Європи. Цей митець описує свої роботи як живі сили природи. Масштабні за кількістю виробів колекції він створив у 1980 роках минулого століття, а найбільшу популярність подарували автору створені у 1990 роках скульптури “Баланс”. Майстер представляв їх на престижних заходах та виставках у Венеції, Нью-Йорку, Лондоні, Берліні, Мадриді, Маямі, Абу-Дабі, Дубаї. Єжи Кендзьора став багаторазовим стипендіатом Міністерства культури та науки, лауреатом різноманітних конкурсів пам’яток та скульптур. Увійшов до Асоціації польських візуальних художників та глобальної асоціації “Network Sculpture and Kinetic Art”.
Сам Єжи Кендзьора розповідав, що при створенні скульптур “Між небом і землею” використовував закон фізики, щоб посилити вплив великих фігур, які граційно розміщені серед опор мосту. Це єдина скульптурна група у світі, яка тримається лише 1 або 2 опорних точках із використання ліній, стрижнів, пірамід та фігур, котрі балансують одна на одній. Таке поєднання посилює ефект рівноваги та подолання гравітації. Інші чудові роботи майстра зберігаються у музеях, галереях, державних установах та дипломатичних місіях. Талант Єжи Кендзьора відзначено золотими медалями Американського інституту польської культури та “За заслуги перед культурою”.
Слава мосту кохання
Так склалося, що міст отця Бернатека обрали закохані для символічного підтвердження своїх почуттів. Власне, подібні мости є в багатьох країнах Європи: Понте Веккьо у Флоренції через річку Арно, Мульвіанський міст у Римі, Міст Мистецтв у Парижі. У польському Вроцлаві це Тумський міст, у Варшаві – Міст Понятовського. Ну, а молодята Кракова обрали для цієї мети міст отця Бернатека. І після оформлення шлюбу обов’язково навідуються туди, щоб зафіксувати на поруччі замок, яким навічно замикають свої почуття одне до одного.
Кольорове диво
А ще міст отця Бернатека приваблює дивовижним кольоровим оформленням. Вечорами арка та поруччя підсвічуються світлодіодною ілюмінацією, тому переправа через Віслу нагадує чарівний міст, який приводить у казку. І коли сутеніє, сюди приходить чимало містян та мешканців міста, аби сфотографуватися на згадку. Попри молодий вік (порівняно з іншими спорудами), міст Бернатека має знакову нагороду. У 2011 році його визнали найкращим об’єктом в освітленні обраного простору.