Мешканці кожної країни переконані, що бурхливе життя вирує тільки у столиці, і певною мірою це дійсно так. Але й інші міста теж мають свої цікаві та цінні пам’ятки, там відбуваються ділові та політичні зустрічі, події, які відіграють важливу роль для країни в цілому. Певною мірою це підтверджує й те, що у Польщі центром журналістики вважається Варшава, а от колискою польської преси – Краків. Саме у цьому місті вийшла перша у країні газета польською мовою – “Меркурій польський ординарний” (“Merkuriusz Polski Ordynaryjny”). Редакція розташовувалася у приміщенні на території сучасної Малої ринкової площі, тоді це був будинок Шоберовських на Вендета, пише krakow-future.eu.
Стисло з історії газет у Європі
Термін “газета” подарували світу італійці, він походить від назви дрібної монети, яку випускали у Венеції у XVII столітті, саме стільки коштував листок з надрукованими новинами. Інша версія – назва походить від “gazza”, що означає “сорока”, такий малюнок зображували у газетах італійці як символ балакучості та пліток. Перші щотижневі газети з’явилися у 1609 році: “Ralation” у Страсбурзі та “Aviso” у Вольфенбюттелі.
Якщо брати територію Польщі, то першою газетою називають “Wöchentliche Zeitung”, яку почали випускати у 1618 році у Гданську. Але виходила вона німецькою мовою, тому статус першого друкованого видання польською мовою належить краківському “Merkuriusz Polski Ordynaryjny”. До його появи друкували тільки листівки з нагоди важливих подій, а різноманітні поради, гороскопи, церковні свята пропонували містянам календарі. Ще виходили листівки з інформацією про життя при дворі, поточні політичні події, важливі битви на теренах Європи. Всі ці функції перебрала на себе перша щотижнева газета країни рідною мовою.
Передумови для створення “Merkuriusz Polski Ordynaryjny”
Фото: король Ян Казимир II
Поштовхом до створення друкованого видання польською мовою стала саме газета “Wochentliche Zeitung” у Гданську. Історики висували версії, ніби у середині XVII століття у місті існувала польськомовна версія цієї німецькомовної газети, але підтверджень тому так і не знайшлося. Як розповів журналістам “Polskieradio 24” професор Єжи Лоєк, перші польські друки з’явилися у 1514 році, але написані латиною. Польщі була вкрай необхідна газета, яка б переконувала громадськість підтримувати тези королівського двору, наприклад, обмеження “liberum veto” або коронації “vivente rege” (йдеться про коронування наступника престолу ще за життя монарха). Саме тоді в оточенні короля Яна Казимира II забажали провести реформи у Речі Посполитій, а шляхта щосили цьому опиралася. Щоб перетягнути на свій бік представників інших прошарків населення, монарх вирішив створити власну газету.
Політична та економічна ситуація тому сприяла. Завершився Шведський потоп, війська Речі Посполитої змусили капітулювати російські війська, вщух конфлікт із Туреччиною. Саме час впроваджувати реформи, тому не дивно, що монарх Польщі вирішив зміцнити владу за допомогою друкованого слова. Те, що “Merkuriusz Polski Ordynaryjny” був необхідний для пропаганди ідей Яна Казимира II, підтвердив і доктор наук Януш Осіца. Королю важливо було не лише переконати у необхідності впровадження виборів наступного спадкоємця престолу за життя короля, а й здолати противників реформ – опозицію, яку очолював маршал Єжи Любомирський.
Про те, як формували перший випуск
Можливість щотижня публікувати новини про події у країні та у світі в цілому здалася монарху Польщі дуже привабливою. Таке завдання й поставили перед редакторами газети. Було й друге завдання – отримати думку дворян щодо планів виборів “vivente rege”, які могли б захистити державу від неприємних заворушень на випадок раптової смерті короля. Перший номер “Merkuriusz Polski Ordynaryjny” вийшов у січні 1661 року у Кракові, де тоді перебувало королівське подружжя – Ян Казимир II та Луїза-Марія.
Назву обрали за зразком англійського журналу “Mercurius Brittanicus” на честь Меркурія – покровителя кур’єрів і торговців. Професорка Йоланта Хоїнська-Міка пояснила, що на той час ім’я Меркурія часто використовували у назвах різні газети Європи. Перший випуск назвали “Merkuriusz Polski”, лише у другому була прописана повна назва – “Merkuriusz Polski Ordynaryjny”. Згодом номери з додатковими матеріалами стали називати “Merkuriusz Polski Extraordinaryjny”, щоб виділити у загальному потоці. Ще була створена італійська версія газети під назвою “Continuatione del Mercurio Polacco”, яка виходила раз на два тижні, на шпальтах викладали основні події, що відбувалися у Польщі. В архівах зберігся номер № 7 цього італомовного видання.
Особливості газети “Merkuriusz Polski Ordynaryjny”
Ініціатором створення видання історики називають маршалка коронного суду Лукаша Опалінського, а редагував тижневик королівський секретар Ієронім Піноччі з Лукки. Він багато років працював в Італії над створенням бюлетенів для королівського двору, тому мав необхідний досвід у формулюванні текстів внутрішніх та зовнішніх новин. Дослідники ретельно вивчили виправлення, які робив Піноччі на чернетках шпальт і переконалися, що той дуже сумлінно ставився до покладених на нього обов’язків.
Випускали газету у краківській друкарні Яна-Александра Горчина. Кожен номер складався з 8-12 сторінок, розмірами 20 на 17 сантиметрів. Газету дуже любили у Кракові, охоче купували, щобільше ціна була досить скромною – 10 грошів. Виходила газета 1-2 рази на тиждень накладом від 100 до 250 примірників, формат “Mercurius Polski ordynaryjny” EU4 був схожим на сучасний. Друкували змішаним шрифтом: курсивом і Schwabacher. Перші 27 номерів випустили у Кракові, наступні з 28-го до останнього 41-го друкували у Варшаві, куди перевели редакцію.
Тематика “Merkuriusz Polski Ordynaryjny”
Крім важливих політичних тем, писали про військові успіхи польських військ у боях з московитами та козаками, друкували гороскопи, поради астрологів, повідомлення про королівські подорожі, сеймові засідання, а також про війну з Туреччиною, битви венеціанців на Криті, селянські повстання у Трансільванії. “Merkuriusz Polski Ordynaryjny” було не пропагандистським, а інформаційним друкованим виданням, знаходили місце і для різноманітних курйозів та пліток. За словами доктора наук Януша Осіци, паралельно з новинами про події польського двору писали й про шахраїв, прикладом тому – замітка про спритника, який видавав себе у Лондоні за польського князя настільки вдало, що зумів обдурити англійського короля у великій позиці.
Останній номер історично важливої газети
Ставка на “Merkuriusz Polski Ordynaryjny”, яку робив король, виправдалася лише частково. Після засідання сейму у липні 1661 року стало зрозуміло, що випускати газету заради політичних інтересів вже немає сенсу. Останній номер вийшов 15 липня того ж року під назвою “Merkuriusz Ordynaryjny. Це вісті з різних країн”. Після позбавлення фінансової підтримки з боку короля видання почало занепадати, потім від хвороби помер головний редактор. Газета припинила існування, але дала поштовх до розвитку регулярної друкованої преси у країні.
Назва видання “Merkuriusz Polski Ordynaryjny” була відновлена у 1933 році у політичному тижневику Владислава Замбжицького у Варшаві. А у 1978 році у видавництві “Wydawnictwo Artystyczne i Filmowe” вийшла книга про роль цієї газети в історії країни. У XXI столітті всі випуски “Merkuriusz Polski Ordynaryjny” 1661 року можна знайти в інтернеті, деякі примірники навіть продають з аукціонів, чим нерідко користуються колекціонери.