Після того, як Йоганн Гутенберг винайшов рухомий шрифт, у Європі почали з’являтися приватні та державні типографії. Польща була сьомою країною, куди прибули друкарі з Німеччини, які шукали місця для своїх видавництв. Спочатку перші майстерні працювали лише по кілька років, бо попит на книги був не дуже значний та й обсяги продукції теж. Але поступово справа розвивалася, першим друкарем, який почав випускати книги польською мовою, був мешканець Кракова, баварець за походженням Флоріан Унглер. А першу типографію у Польщі відкрив ще раніше інший баварець – Каспер Штраубе, його дебютне видання побачило світ у Кракові у 1473 році, пише сайт krakow-future.eu.
Знахідка, яка стала поштовхом до наукових досліджень
Вивчати тему першої друкарні у Польщі дослідники почали після цікавої знахідки у 1844 році. Під час ремонту приміщень у навчальному корпусі Ягеллонського університету у Кракові випадково знайшли друкований пізньосередньовічний календар на 1474 рік, який називали “Альманах Cracoviense”. Це був різновид медичного календаря, де давали поради як краще лікувати людей, ґрунтуючись на спостереженнях за рухом планет і зірок.
Сумлінні поради, що хворим похилого віку треба пускати кров у суботу після Дня всіх святих, а молодим – після Дня святого Марчіна вчених не зацікавили, а от видання викликало неабиякий інтерес науковців. Адже календар був надрукований сучасним методом рухомого шрифту, який винайшов Гутенберг лише за 20 років до появи знайденої листівки. Це означало, що у 1474 році у Кракові друкарня вже працювала, ще й значними тиражами, бо такі рекомендації купували цирульники та заможні краків’яни. Всі здогадки вчених підтвердилися.
Що відомо про Каспера Штраубе?
Оскільки цей фахівець не був корінним краків’янином, інформації дослідникам вдалося відшукати небагато. Відомо, що він приїхав із Баварії до Кракова зі своєю майстернею щонайменше у 1473 році. Друкарня працювала з 1473 до 1477 року, пан Штраубе використовував шрифти з видавництва Гюнтера Цайнера в Аугсбурзі, де, ймовірно, практикував. Шрифти міг придбати або отримати у подарунок за старанну роботу. Йому вдалося першим у країні випустити друковане видання. Клаус зметикував, що найкращий попит матиме календар з медичними порадами і не помилився. Адже на той час таке видання було своєрідним джерелом знань, які передавали фахівці від одного покоління іншому й ділитися ними не квапилися. Виданий Штраубе латинський альманах увійшов до історії Польщі як “Calendarium cracoviense” (Краківський календар).
Майстер уславився не лише знанням сучасних на той час технологій друкарства, а й авантюрним характером. Збереглася інформація, що у 1476 році єпископський суд зобов’язав пана Каспера виплачувати аліменти пані Марті з Чарної Всі (сучасна територія парку Йордана). А ще через рік після цього інциденту друкар влаштував суперечку з цирульником Якубом з Кракова, що зафіксовано у бурмістрових книгах. Можливо, цирульник, який на ті часи був у Кракові ще й перукарем та лікарем, висловив обурення через те, що друкар оприлюднює таємниці вигідного ремесла.
Ще друкар Клаус брав замовлення у церкві Бернардинів, використовував 22 види паперу. У місті його називали “друкар Туррекрематас” (Turrecrematas). Вивчаючи продукцію пана Штраубе, дослідники дійшли висновку, що у нього почалися значні фінансові труднощі, бо в останні роки роботи у місті використовував різні види паперу. Відтак, скоріш за все майстер визнав друкарську справу невигідною, бо у 1477 році раптом вирішив повернутися до Німеччини, де оселився у Дрездені.
Цінні подарунки від Каспера Штраубе
Крім календаря, перший друкар Польщі залишив Кракову ще й друковані книги. Через рік після виходу “Calendarium cracoviense” Штраубе випустив першу друковану книгу латиною “Explanatio in Psalterium”. Потім були збірки “Opus restitutionum” Франциска де Платеа, де майстер залишив свій логотип, “Explonatio in psalterium” іспанського кардинала Хуана де Торквемади та “Opuscula”. Розраховувати на великий попит на такі товари пан Штраубе навряд чи міг, бо читати книжки латиною на той час могли тільки заможні та освічені люди. Варто згадати, що до винаходу Гутенберга люди купували книжки, виготовлені у рукописних майстернях, які коштували недешево, а створювалися дуже довго. У Польщі перші рукописні книги почали писати у монастирях ще у XI-XII століттях, робили це і у Кракові.
Але цінним такий подарунок місту став ще й тому, що друк книжок латиною дав поштовх до формування тиражів польською мовою. Таке видання з’явилося у Кракові у 1508 році – “Історія пристрастей Господа нашого Ісуса Христа”, яку підготував інший баварець, який мешкав у Кракові, – Флоріан Унглер. Це була перша у Польщі книга польською мовою. У 1513 році побачила світ друга – “Рай духовний”, це був перероблений популярний молитовник, який написав пан Бернат із Любина. У першій половині XVI століття найбільшим центром науки та книжкової справи став Ягеллонський університет у Кракові. Хоча випускати книжки польською мовою почали і в європейських друкарнях, дослідник Тадеуш Улевич зазначав, що у період інкунабулістів друкованих видань польською мовою вийшло у Європі понад 150 екземплярів. Але це вже тема зовсім іншого дослідження.