Будівлю Юзефа Пілсудського звели у 1930-х роках саме на тому місці, звідки 6 серпня 1914 року вирушила Перша кадрова рота стрільців під проводом Пілсудського. Протягом тривалого часу навколо споруди точилися суперечки між міською владою та Союзом польських легіонерів, який організував у ній Музей боротьби за незалежність. Зрештою історично важлива будівля була передана у розпорядження Національного музею у Кракові, пише krakow-future.eu.
Історія будівництва споруди
Ідея зведення будівлі зародилася на Першому з’їзді Союзу польських легіонерів. 23 грудня 1927 року міська рада Кракова офіційно передала організації земельну ділянку, де згодом постала споруда. Проєкт будинку, виконаного в стилі модернізму, розробили знані польські архітектори Адольф Шишко-Богуш і Стефан Стройко. У день річниці відновлення польської незалежності, у 1928 році, краківський архієпископ Адам Сапега освятив закладний камінь.
Будівництво розпочалося того ж року і тривало до 1934-го. Урочисте відкриття першої південно-західної частини споруди, профінансованої Союзом польських легіонерів, відбулося 5 серпня 1934 року.
21 червня 1990 року будинок було внесено до реєстру пам’яток культури Малопольського воєводства.
Історичні події
Дозвіл на мобілізацію стрілецьких частин Юзеф Пілсудський отримав від австрійської влади 2 серпня 1914 року. А 1-шу кадрову роту в районі Олеандрі в Кракові було сформовано 3 серпня 1914 року. 144-військовий загін було сформовано з вихованців Стрілецької організації та Польської офіцерської школи стрільців – структур, створених для підготовки кадрів майбутнього війська незалежної Польщі.
6 серпня 1914 року під час позачергового засідання Комісії Конфедеративних партій незалежності Юзеф Пілсудський заявив, що 3 серпня у Варшаві було утворено підпільний Національний уряд, якому він визнав свою підлеглість і від імені якого взяв на себе роль Головнокомандувача Польських збройних сил. Насправді інформація про формування у Варшаві Національного уряду була фейковою. Це було зроблено з метою збільшення шансів на успіх дій Юзефа Пілсудського.
Після того, як 1-ша кадрова рота увійшла до Польського королівства, Пілсудський видав прокламацію якою оголосив себе командувачем Польської армії, що підпорядковувалася Національному уряду, який був створений у Варшаві. Однак підтримки серед місцевого населення не було та очікуваних Пілсудським повстань не відбулося. Польське королівство не розглядало стрільців Пілсудського як авангард національного війська, що виступає на боротьбу за визволення рідної землі.. Розчарованою була також і австрійська влада, яка вимагала від Пілсудського негайного розпуску стрілецьких підрозділів.
Підтримка надійшла з боку галицьких політичних діячів, яким вдалося отримати від австрійської адміністрації дозвіл на формування двох польських легіонів. Ці частини мали складатися з добровольців і воювати разом з австро-угорськими силами.
16 серпня 1914 року у Кракові, за ініціативою усіх провідних політичних сил Галичини, було засновано Верховний національний комітет – центральний орган, що взяв на себе керівництво військовою, адміністративною та політичною організацією польських військових формувань. Саме під його опікою розпочалося створення польських легіонів.
Першою основою нового війська стала 1-ша кадрова рота, яка трансформувалася у 1-й піхотний полк, а згодом – у 1-шу бригаду Польських легіонів.
Про суперечки
Довгі роки будівля за адресою вул. 3 Травня, 7 була предметом суперечки між місцевою владою та Союзом польських легіонерів. До слова, Союз польських легіонерів у цій будівлі облаштував Музей боротьби за незалежність. У зв’язку з численними порушеннями правил зберігання експонатів музею, а також порушенням принципів функціонування установи Міністерство культури та національної спадщини заборонило діяльність установи. Проте Союз польських легіонерів не бажав віддавати експонати, тому довелося це питання вирішувати у судовому порядку.
У 2023 році експонати з Музею боротьби за незалежність були передані до Краківського національного музею.
Серед експонатів – два пересувні вівтарі, які слугували капеланам Польських збройних сил на Західному фронті під час Другої світової війни. Особливу цінність також мають й інші предмети, пов’язані з душпастирською діяльністю в лавах Польської армії. Серед них – речі, що належали священнику у званні полковника Зигмунду Голі, капелану війська та настоятелю гарнізонного костелу святої Агнеси в Кракові.
Інші представлені експонати також становлять велику культурну та історичну цінність для польської нації. Серед них – твори живопису, присвячені легіонерській тематиці та релігії, скульптурні погруддя Юзефа Пілсудського, колекції листівок і графічних робіт, включаючи сатиричні малюнки легіонера Генрика Герца-Барвінського. Також експозицію доповнюють предмети військового спорядження з часів Першої та Другої світових воєн, зокрема зразки стрілецької зброї. Особливе місце займає Прапор Товариства польських легіонерів Вільнюського повіту – унікальний символ патріотизму та військової традиції.
Спроби міської влади повернути контроль над будівлею розпочалися ще у 2013 році. Тоді було подано судовий позов із вимогою звільнити будинок Юзефа Пілсудського, проти кількох суб’єктів: Спілки польських легіонерів, Інституту Юзефа Пілсудського, Федерації польських спілок захисників Вітчизни, Фонду «Олеандрія» імені Юзефа Пілсудського, Едварда Смігли
