Усього за п’ятнадцять хвилин пішої прогулянки від Головної ринкової площі можна дістатися до бастіону III «Клепарж», також відомого як Клепарський форт, який дійшов до наших днів майже без змін, зберігши свою автентичну архітектуру, пише сайт krakow-future.eu.
Оборонне укріплення
Фортифікаційне укріплення замкненого виду “Клепарж” було споруджено у 1856-1859 роках. Побудували його під час правління Австро-Угорщини з метою кращого захисту Кракова з північної сторони.
У центрі форту розташовувався внутрішній дворик, а ззовні його оточував захисний вал, що суттєво ускладнював підхід до укріплення.
У 1860-х роках форт вважався майже недоступним завдяки складній системі оборонних укріплень. Проте вже у 1880-х роках через стрімкий розвиток військових технологій його визнали застарілим. У 1884 році до фортифікації додали поперечні захисні елементи з укриттями на валах, а у 1909 році спорудили казарми.
У воєнних діях форт участі не брав. У міжвоєнний час власниками та користувачами будівлі були військові. А під час Другої світової війни німецькі окупанти тут утримували радянських військовополонених.
Загалом, бастіон “Клепарж” – це не лише цінний об’єкт оборонного призначення, а й приклад високохудожньої архітектури з виразним естетичним виглядом. Кам’яні портали, глибоко врізані гарматні амбразури, оздоблені віконні отвори, цегляні карнизи й кам’яні горгулії вражають відвідувачів і водночас викликають асоціації з архітектурою середньовіччя.
Дерева та рослинність, що ростуть нібито безладно, додають ландшафту мальовничості й об’ємності, контрастуючи з сучасною забудовою “Нового Клепаржа”.
При будівництві форту використовували чотири основні матеріали – землю, дерево, камінь і цеглу. Оборонні тераси, рови й насипи були сформовані із землі – це був найефективніший спосіб захисту від артилерії того часу. Дерев’яно-земляні конструкції були типовими для польових укріплень, тоді як постійні мали кам’яну кладку, яка використовувалася для спорудження казематів, воріт, мостів та гарматних амбразур.
Брами та хвіртки оснащувалися масивними дубовими дверима, традиційно розфарбованими у чорно-жовті кольори Габсбургів і густо прикрашеними декоративними цвяхами з хрестоподібними капелюшками. Довгуваті гарматні отвори зачинялися залізними заслінками, що мали маленькі отвори для спостереження, дозволяючи вести точкову оборону з вогнепальної зброї.
Усі зовнішні й внутрішні двори були надійно забарикадовані – ворота доповнювали масивні засувки й нішові конструкції в стінах. Ці ніші служили для встановлення дерев’яних перекриттів, укріплених залізом і заповнених мішками з піском, що утворювали своєрідну додаткову оборонну лінію.
Недбале ставлення та руйнування форту
У 1960-х роках бастіон III «Клепарж» було визнано винятковим прикладом класичної оборонної архітектури середини XIX століття, яка стала знаковим етапом у розвитку військової інженерії та фортифікаційного мистецтва. Споруда була взята під державну охорону як історичний об’єкт та внесена до реєстру пам’яток. Саме такий статус та державний захист врятували споруду від планового знесення.
До цього часу через недбале ставлення споруда зазнала значного руйнування.
У 1997 році відбулася приватизація об’єкта та передача його новому власнику.
Нинішній власник об’єкта – одна компанія, що займається виробництвом вин, поставили на баланс свого підприємства практично збанкрутілий та зруйнований комплекс. Придбання цієї споруди було зумовлене можливістю зберігати винну продукцію підприємства за оптимальної температури. Варто зазначити, що до цього користувачами укріплень також була одна виноробна компанія. Однак недбале використання об’єкта, відсутність осушення заболоченої території, зарості вторинної рослинності суттєво погіршили стан комплексу. До того ж попередні власники збудували на території укріплення офісну будівлю, що порушило цілісність архітектурного ансамблю.
Вже понад двадцять років нові власники вкладають значні кошти у відновлення форту. Варто підкреслити, що основні зусилля були зосереджені не стільки на усуненні природного зношення, скільки на подоланні наслідків свідомого або нераціонального нищення й занедбання, які мали місце впродовж останніх п’ятдесяти років.
Реальний стан об’єкта, окрім керівництва компанії, став відомий професору Янушу Богдановському з Краківської політехніки. Разом зі своєю командою він ініціював багаторічну програму реставраційних робіт, до якої її учасники залучені й досі, активно беручи участь у ревалоризації форту. Жодна інженерна пам’ятка Кракова чи Малопольщі досі не отримувала такого масштабного внеску від приватного інвестора – загальні витрати вже сягнули близько 3 мільйонів злотих.
Щоб не пошкодити стіни та склепіння було впроваджено експериментальну багатоструктурну гідроізоляцію та повну інфраструктуру кондиціонування повітря.
Жоден інший об’єкт колишньої фортифікації не має користувача, який, поєднуючи комерційну діяльність із культурною місією, стабільно спрямовує значну частину прибутку не лише на поточне утримання, а й на поліпшення технічного стану споруди. Крім того, він розвиває її як осередок культурного туризму – своєрідний «вхідний портал» до фортифікаційної спадщини Малопольщі.
Зона відпочинку туристів
Завдяки зручному розташуванню відносно Старого міста та залізничного вокзалу пам’ятка давньої культури є доступною для туристів. Тут облаштовані місця паркування транспорту, а також функціонує культурний центр – музичний клуб “Forty Kleparz”.
Об’єкт вирізняється своєю архітектурною привабливістю – декоративне обрамлення вікон і дверей, горгулії та інші елементи збереглися майже в ідеальному стані. Частково вціліли й оригінальні конструкції, зокрема дерев’яні брами з бійницями у хвіртках і воротах, а також кам’яні портали. Споруда розташована серед зелені парку Клепарських, який також створює приємне середовище для прогулянок і відпочинку туристів. Затінені алеї, мальовничі краєвиди та історична атмосфера роблять цю місцевість ідеальним місцем для неспішного знайомства з оборонною архітектурою XIX століття та фотографування. Це чудовий пункт на туристичному маршруті, що поєднує культурну спадщину з природною красою.
