Краків стоїть на річці Вісла, тому у ньому налічується 18 мостів, які поєднують різні райони. У минулому столітті вони поширювали спілкування між маленькими містами, які згодом увійшли до складу Кракова. До таких належить Підгурський міст (Most Podgórski), який давав можливість контактувати мешканцям Казімєжа та Подгуже. Офіційно він значився як міст імператора Франца Йосифа I (cesarzа Franciszekа Józefа I), але краків’яни його називали Підгурським – від назви міста Подгуже, пише krakow-future.eu.
Як зводили переправу через Віслу?
Гості та мешканці сучасного Кракова мають можливість щодня милуватися чудовою оригінальною конструкцію через річку, яка встановлена на виході з вулиць Мостової та Бродзинського. Але так було не завжди. До 1335 року на цьому місці існував лише брід через рукав Старої Вісли – річку Заказимірку. Потім було вирішено поставити дерев’яний міст для спрощення торгівельних шляхів, цю конструкцію час від часу ремонтували та відновлювали. У 1666 році під час Шведського потопу переправу спалили шведи,
Нову переправу встановили тільки у 1791 році, це був наплавний міст, закріплений на висоті сучасної вулиці Старомостова. Збереглися документи, де зазначено, що він складався з нещільних, поєднаних між собою балок, які плавали на воді. Коли починалася зима, переправу прибирали, потім повертали на місце. Кілька секцій зробили рухомими, щоб знімати, коли треба було пропустити корабель.
Про будівництво Підгурського мосту у Кракові
Коли Краків увійшов до складу Австрії, у 1801 році міська влада почала розглядати варіанти міцної та надійної переправи. До справи дійшло у 1844 році, будівництво тривало 6 років. Це була дерев’яна конструкція – 5 прольотів, зроблених із гнутої деревини модрини, обтягнуті свинцевими листами та обмазані смолою. Арок налічувалося 7, кожна складалася з 5 балок, а крайні теж обшили дошками з модрини. Міст вперше поставили на кам’яні опори, для будівництва навіть була задіяна екстраординарна на ті часи новинка – парова машина, яку привезли з Глівіце.
Цегляні опори вирішили зафіксувати у річці, а не на березі, це був перший досвід такого будування.Тесаний камінь доставляли з Добчиць, а рідкісну деревину модрини – з околиць Сандомира, бо такого матеріалу у місцевих майстрів не було. На первинну обробку каменів задіяли в’язнів, потім до справи долучилися досвідчені сілезькі каменярі й теслі. На урочистому відкритті конструкцію офіційно проголосили мостом імператора Франца Йосифа I.
Кошти та можливості
Ініціаторами будівництва були члени Сената Вільного міста Кракова, але їм не вистачало фінансів на таке масштабне будівництво. Оскільки австрійці були дуже зацікавлені у налагодженні дорожнього сполучення між Краковом і Подгуже, то необхідні гроші на зведення надійної конструкції виділили. Надалі планували навіть зробити залізничну станцію. Складне завдання вимагало планового підходу, тому була створена спеціальна комісія для розробки та підготовки будівництва.
До неї увійшли інспектор шляхів і мостів Теофіл Жебравський, Людвік Гофман, професор Францішек Сапальський, дорожній комісар Бінчевський. Розробляв проєкт досвідчений інженер-будівельник, доцент Урядової дирекції будівництва у Галичині Томаш Кучера, який представляв австрійську сторону. Побачити тодішній Підгурський міст через Віслу у Кракові можна на літографії місцевого майстра Франца-Йозефа Сандмана, яка збереглася до початку XXI століття.
Роль Підгурського мосту у Кракові
Зведення конструкції такого масштабу передбачало наявність під’їзних шляхів, тому одразу ж заклали й нову вулицю, яку пізніше назвали Мостовою. Вона проходила тоді через сад боніфратрів, протягом подальших 80 років це був один із найважливіших шляхів сполучення. Міст поєднав не лише вулиці, відомі сучасним краків’янам як Мостова та Бродзинського, а й площу Вольницю з Ринковою.
Підгурський міст використовували не лише як переправу для людей та вантажів. У 1864 році за його допомогою змогли провести газову установку до Подгуже з сусідньої газової станції на вулиці Газовій. А у 1882 році цим мостом почав їздити перший трамвай, маршрут якого пролягав через площу Ринок до залізничного вокзалу. Але попри важливість цього об’єкта, на ремонт кошти майже не виділялися, перед початком Першої світової війни конструкція вже була у незадовільному стані й не могла витримати всі майбутні навантаження воєнного часу.
Заміна дерев’яного Підгурського мосту
На початку минулого століття з’ясувалося, що ця конструкція ускладнює судноплавство на Віслі через занадто щільно розміщені опори. Почали обговорювати варіанти, щоб міст прибрати, але тоді виникала проблема заміни, на яку не було коштів. Лише у 1925 році неподалік від Підгурського моста стали зводити міст Юзефа Пілсудського, а залишки Підгурського мосту тимчасово замінили дерев’яним пішохідним, за перехід через який стягували мито. Ці кошти витрачалися на будівництво нової переправи.
Дерев’яні прольоти розібрали аж у 1936 році, але кам’яні опори вирішили залишити, бо вони були вмуровані у верхню стіну Віслинських бульварів. Їх навіть можуть побачити сучасні туристи, бо давні закладення продовжують функціонувати. На цих опорах у 2009 році збудували новий пішохідно-велосипедний міст, який назвали на честь отця Бернатека.
Родзинка нового мосту
Хоча міст отримав нову назву, чимало містян також називають його Підгурським, так що фактично їх дві. Серед інших переправ Кракова цю конструкцію виділяють незвичайні скульптури, розміщені на вантах та основній балці. Вони наче висять у повітрі, дивом утримуючи рівновагу, це витвори відомого польського майстра Єжи Кедзіора. Вперше він представив свої вироби на виставці “Між небом і землею”, яка проходила саме на мосту. Але коли надійшов час прибирати скульптури, містяни висунули пропозицію, щоб ці фігури залишити, бо вони надають конструкції унікальності.
Мерія провела перемовини з майстром, відшукала потрібні кошти, частину грошей зібрали самі мешканці Подгуже. Таємницю фігур у повітрі Єжи Кедзіор не приховував, вони фіксуються на тонких, дуже міцних тросах. А враження руху створюється через пози скульптур, їхніми прообразами стали акробати. Майстер жартував, що його витвори привертають увагу, бо поводяться як люди, передаючи думки мовою тіла. Тому складається враження, ніби кожна постать має свій характер, хоча тут певну роль відіграє ще й уява людей.
Особливості нового мосту
Підгурський міст або міст отця Бернатека обійшовся Кракову у 10 мільйонів євро, третину суми виділив Євросоюз, інші кошти – мерія. Нову конструкцію зробили неординарною, будували за останнім словом техніки без жодної опори між берегами. Вона немов висить у повітрі, таке враження складається через встановлену сталеву дугу метрового діаметра. На сталевих тросах зафіксовані пішохідні доріжки. Коли дме сильний вітер, міст починає розхитуватися, що додає гострих відчуттів пішоходам. За такої погоди часто приходять сюди підлітки, щоб позмагатися, хто хоробріший і зможе без вагань перейти або навіть перебігти на той бік річки.
Такий проєкт запропонував місцевий архітектор Анджей Геттер, і він багатьом сподобався через неординарність. Завдовжки міст налічує 147 метрів. Місце для нього виділили між мостом Юзефа Пілсудського і мостом Сілезьких повстанців, він офіційно вважається наймолодшим з усіх мостів Кракова і найтехнологічнішим. Ще його називають мостом закоханих, бо молодята взяли за традицію залишати на поруччі замочки – на щастя нової родини.