Всі міста, які стоять на річках, можуть похвалитися значною кількістю мостів, не є винятком і Краків. Там налічується 12 автомобільних мостів, 2 велосипедних та пішохідних і 3 залізничних мости, які поєднують різні райони міста. Кожна з цих конструкцій має свою історію та легенди, деякі неодноразово перейменовували, відновлювали та реконструювали, пише сайт krakow-future.eu.
До переліку відомих мостів Кракова входить і міст Сілезьких повстанців, який з’єднує Середмістя (вулиця Старовісльна) з Подгуже (вулиця На Зʼїзді). Більше відомий полякам як міст Кракуса або Третій міст. Остаточна зміна назви на Сілезьких повстанців відбулася наприкінці минулого століття за часів Польської Народної Республіки.
Перші конструкції
Перша спроба створити міст через Віслу з Кракова до Подгуже була зафіксована у 1908 році, будівництво тривало 5 років. Керував процесом відомий віденський будівельник Едвард Ціттер, оскільки на той час Краків належав Австро-Угорській монархії, фахівця прислали з центру. Перший варіант мосту встигли поставити у 1911 році, але через неочікуване величезне скупчення крижин центральна частина залізної конструкції на 52 метри завдовжки не витримала ударів та пішла під воду. Довелося знову починати роботи, але вже з урахуванням можливих проблем з боку стихії.
Компанію Зеленєвського з Кракова, яка зводила міст, зняли з робіт і передали будівництво львівській компанії Сосновського та Захарисевича. Частину конструкцій витягли з річки, частину – зробили заново, це була солідна модель зі сталевої оболонки з ортотропною пластиною. Фіксували міст на 4 стовпах: 2-х річкових та 2-х берегових. Якщо перший міст був Королівським, то другий – Імператорським. Але й ця назва не прижилася, у 1918 році його стали називати Кракусовим (Most Krakusa), бо вів із Кракова до кургану Крака на Подгуже.
Випробування початку XX століття
Урочисте відкриття мосту відбулося у січні 1913 року, що фактично об’єднало Краків і Подгуже. Для мешканців провели навіть трамвайну лінію № 3, мабуть, через це міст почали ще називати Третім (III Most). Тоді це був перший трамвай, який перетнув Віслу. У 1917 році лінію подовжили до Ринкової площі. Кракусовий міст увійшов до історії, бо завдяки йому у липні 1915 року Краків і Подгуже об’єднали офіційно, Краків на церемонії представляв мер Юліуш Лео, а Подгуже – Францішек Марєвський, котрий став останнім мером міста Подгуже.
Друге згадування мосту в історії Кракова за часів Другої світової війни було трагічним, бо саме через Кракусовий міст гітлерівці переганяли місцевих євреїв через річку із Казімєжа до сформованого гетто. Події січня 1945 року мали б поставити крапку на існуванні конструкції, бо, відступаючи, нацисти підірвали міст разом з іншими переправами, щоб ускладнити супротивнику перехід через Віслу. Але цей міст потрібен був для наступу радянським військам, які рухалися на захід, тому конструкцію того ж року швидко відновили.
Вибір остаточної назви
Кілька десятиліть міст чесно слугував містянам, але у 1971 році стало зрозуміло, що йому необхідна заміна, бо реконструювати немає сенсу. Роботу над проєктом доручили досвідченому фахівцю Юзефу Шульцу, який тоді працював на краківському підприємстві “Мостосталь”. Той із завданням впорався блискуче, а доки тривало будівництво, містяни ще користувалися старим мостом. Відомо, що у ніч на 19 березня 1971 року переправу на кілька годин закрили, розібрали старий міст і швидко поставили новий.
Це стало можливим, бо фахівці вирішили використати старі опори, зведені ще у 1913 році як досить міцні та надійні. Рух поновився вже наступного дня – 20 березня. Новий міст вимагав й іншої назви, а оскільки дата його відкриття припала на 50 річницю початку Третього Сілезького повстання, у ZBOWiD висунули пропозицію назвати міст на честь Сілезьких повстанців.
Стисло про Третє Сілезьке повстання
Ця подія стала знаковою для всієї Польщі, тому увіковічення пам’яті героїв краків’яни вважали правильним рішенням. В історії Польщі налічується 3 Сілезькі повстання, всі вони були скеровані на приєднання до Польщі Верхньої Сілезії, де мешкали німці та поляки. Останнє повстання відбулося у 1921 році, на відміну від перших, його ретельно спланували та підготували. Керівником від поляків виступив Войцех Корфанті, підготовка велася спільно з генералами прикордонних польських військових округів Казімежем Рашевським із Познані та Станіславом Шептицьким із Кракова. Поштовхом до дій стали брехливі повідомлення у газетах, які запевняли, що європейські дипломати вирішили віддати Німеччині більшу частину Верхньої Сілезії.
Польські сили одразу ж захопили всі спірні території, але невдовзі німецькі добровольчі підрозділи під командуванням генерала Карла Хефера зламали опір і витіснили повстанців з позицій. Потім була нелегка битва між німцями та поляками при Аннаберзі. Протистояння тривало понад 2 місяці, поляки втратили понад 800 солдатів та офіцерів, постраждали й мирні мешканці, яких офіційно було зафіксовано близько 600. Бойові зіткнення завершилися створенням нейтральної зони, а у липні після втручання британців та французів обидві сторони вивели свої загони з Верхньої Сілезії. Результатом повстань стало те, що у 1922 році до складу Польщі увійшла третина земель, за які точилася боротьба.
Сучасний міст Сілезьких повстанців
Про героїв Сілезького повстання нагадує меморіальна дошка, встановлена на честь відкриття мосту. Нова сталева конструкція становить 148 метрів завдовжки і 19 метрів завширшки, проїжджа частина складається з 2 смуг для руху автотранспорту, всередині – відокремлені трамвайні колії. Хоча міст залишили на оригінальних опорах, зовнішній вигляд повторювати не стали, тому архітектурні цінності попередньої конструкції зберегти не вдалося. І повторити пізніше – теж, бо залишки старого мосту пішли на брухт. Але попри це міст Сілезьких повстанців залишається знаковим для Кракова, сюди щороку приїздить чимало туристів.