Краків вважається одним із найгарніших старовинних міст Європи й уповні оцінити у XXI столітті чарівність вулиць минулого реально лише завдяки фотографам, які залишили на згадку серію унікальних світлин. Одним із кращих фотографів Кракова дослідники називають Валерія Малішевського (Walery Maliszewski), який мав власну студію неподалік від Малого ринку. На жаль, історія не зберегла зображення самого автора цінних світлин, але оцінити його майстерність краків’яни та гості міста можуть, ознайомившись із витворами митця, пише krakow-future.eu.
Від кондитера до фотомайстра
Валерій народився у січні 1836 року у Кракові у родині кондитера Томаша та Ельжбети Малішевських. Згодом вони перебралися до Варшави, де за наполяганням батька Валерій присвятив себе сімейній справі, керував крамницею “Krakowska”, яка розташовувалася на вулиці Новий Свят (Nowy Świat). Невідомо, де і в кого він навчився фотографувати, дослідники припускають, що захоплення прищепили юнаку родичі. Одна сестра – Маріанна-Луція – вийшла заміж за брата відомого художника Максиміліана Юзефа-Леона Черхи, а друга – Катажина-Маріанна одружилася з архітектором Феліксом Ксенжарським.
За однією версією, Валерій відкрив фотоательє у Кракові у 1848 році, за іншою – у 1856 році. Збереглася інформація, що Малішевський брав участь у Січневому повстанні, через що потрапив до в’язниці, де відбував покарання 2 місяці за рішенням військового суду. Однак збереглися документи, які свідчать: з другої половини 1860-х років фотоательє Малішевського вже працювало у Кракові, а у 1870 році майстер перебрався на Малу ринкову площу. Там тримав ательє удвох із партнером Марцелієм Жимковським. Потім вирішив вести справу самостійно, намагався відкрити маленьке підприємство у місті Криниці, але дозволу не отримав. Зупинився у місті Івоничі, де його ательє приймало відвідувачів з 1870 до 1885 року.
Особливості техніки Валерія Малішевського
Молодий фотограф з Кракова використовував типову для свого часу техніку – колодійні негативи, з яких робив відбитки на альбомному папері. Підписував, використовуючи віньєтки, як це робили колеги у ті часи. Його студія прославилася світлинами Кракова, які майстер виготовляв у формі стереопар і у форматі carte-de-visite. Він не втомлювався мандрувати вулицями й шукати найгарніші кадри Старого міста, Вавеля, Казімєжа, Звежинця. Крім окремих споруд, намагався охоплювати великі ділянки вулиць та площ, добиваючись оптимального мальовничого ефекту. Не квапився фіксувати важливі документальні події або акторів балету чи театру, фотограф з Кракова прагнув вишукувати найгарніші, найоригінальніші кадри. Валерій Малішевський першим у місті почав робити подвійні світлини, які передували стереоскопічним.
Герої світлин Малішевського
У музеях та приватних колекціях краків’ян збереглися світлини цього майстра. Звісно, він не тільки фіксував гарні кадри міста, а й виконував замовлення відвідувачів, був відомий як гарний фотограф-портретист з Кракова. Для кожного клієнта майстер намагався відшукати найкращий ракурс, тому з портретів гордо позирали мужні, шляхетні пани та витончені пані й панянки. Малішевський намагався ще й передати характер, особисті риси, що йому уповні вдавалося. Тож не дивно, що охочих зробити замовлення у його фотоательє завжди вистачало. Крім шляхетного панства, фотограф з Кракова знімав ще й так звані народні типи: лемків, русинів, ромів, вишукував на вулицях неординарні постаті та обличчя.
Фотокалендарі від Малішевського
Майстер не відмовляв у світлинах і родичу сестри – художнику Максиміліану Черхи, навіть планував зібрати фоторепродукції в одному альбомі, але чомусь цього не зробив. Залишив на згадку землякам чудові фотокалендарі на 1867 і 1868 роки, які складалися з фотомонтажів багатьох світлин Кракова. Дослідники відібрали 2 тематичні колекції: “Сувенір із Кракова” та “Сувенір із Криниці”. Пан Валерій демонстрував краєвиди та вулиці не лише Кракова, а й багатьох європейських міст, які привозив із подорожей. Першу таку виставку організував у рідному місті у 1867 році, другу – у 1878 році у Варшаві.
Нездійснені плани Валерія Малішевського
Талановитий фотограф вже після відкриття власного ательє в Івоничах не відмовився від ідеї створити ще одне у Криниці. Це була б перша фотостудія у місті, коли б керівництво санаторію “Криниця” не відмовило майстру у наданні безоплатної земельної ділянки для будівництва закладу. Тому світлин із Криниць у колекції Малішевського зібрано не дуже багато, переважно зроблені вони влітку, коли часто приїздив на фотосесії. Все своє життя пан Валерій присвятив фотомистецтву, сім’ї так і не створив. Пішов з життя у травні 1885 року й був похований на Раковецькому цвинтарі у могилі Ксенжарських.
Білі плями у біографії Валерія Малішевського
На цьому можна було б поставити крапку, коли б не загадкові непорозуміння у біографії кращого фотографа з Кракова, які не один рік намагалися з’ясувати польські дослідники. У книзі з історії фотографії у Польщі автор Александр Мачеша згадував, що першим у Кракові почав робити дагеротипи саме майстер Малішевський у 1848 році, а у 1856 році він мешкав на вулиці святого Юзефа на третьому поверсі мансарди. За ним ці дати повторив у своїй публікації дослідник Єжи Козинський, який вивчав історію ранньої фотографії у Кракові. Відтак Малішевському віддали роль першого постійного фотографа міста, але у цьому й криється головна помилка. У 1848 році Валерію виповнилося лише 12 років, він аж ніяк не міг бути відомим фотографом. Ймовірніше взяти за дату 1856 рік.
Друга помилка полягала у тому, що у 1856 році Малішевський не міг жити на вулиці святого Юзефа, бо тоді мешкав з батьками біля Ринкової площі, що зафіксовано у документах перепису. Версія, що двоє чоловіків з однаковим прізвищем та родом занять жили у Кракові майже в один час, була малоймовірною. Але ж перший фотограф підписував свої світлини як “J. Maliszewski & Co”, а не “W. Maliszewski & Co”, якщо казати про Валерія. Тому дослідники зробили припущення, що ці люди могли бути близькими родичами.
Одна з реальних версій
Після тривалих досліджень вдалося відшукати слід. У Великобританії у 1861 році газети писали, що художник-фотограф Джон Малішевський та його колеги запатентували техніку відображення фотографії всередині скляних посудин. Вчені почали розбиратися й з’ясували, що у Валерія був брат Ян, який цілком міг отримати у Лондоні необхідний патент, а потім у Кракові відкрити фотоательє разом із Валерієм. Це пояснювало загадкову літеру “J”. У 1866 році Ян тяжко захворів, фотоательє перебрав на себе Валерій і вже підписувався власним ім’ям. Потім взяв у напарники Марцелія Жимковського, однак згодом таки вирішив працювати самостійно. Але всі ці аргументи не були підкріплені доказами, тому вчені залишили їх як гіпотези.
Дослідження ускладнив ще й той факт, що приблизно у той самий час демонстрував спільноті свої світлини помічник придворного фотографа австрійського імператора Юзеф Малішевський, який пізніше керував фотоательє у Львові. А ще у 1865 році у Швейцарії відзначився фотограф Віталіс Малешевський, якого іноді називали Малішевським. І якщо невідомо, чи бував у Кракові пан Юзеф, то пан Віталіс до міста у 1866 році приїздив. Але поступово науковці розібралися, що це різні люди, однак чи мали вони якісь зв’язки з відомим фотографом з Кракова Валерієм Малішевським, встановити так і не вдалося.
Щодо терміну, коли Валерій почав самостійно працювати у Кракові, дослідникам вдалося зорієнтуватися по датах на світлинах. Майстер робив підписи у вигляді літографованих віньєток, рукописних анотацій і присвят. Перші датовані краєвиди Кракова зафіксовані у 1863 році, тому цю дату дослідники вважають офіційною для старту творчості у рідному місті відомого фотографа з Кракова.