У червні 2015 року, коли сотні українських підприємців шукали новий старт за кордоном, українець Ярослав Легенчук також вирішив змінити своє життя. З вибором місця не вагався, бо один із його комерційних проєктів саме виходив на польський ринок. Тому обрав Краків – місто з історією, бізнес-динамікою і несподіваними викликами. Рішення прийняв швидко, без тривалих роздумів, і, як показало майбутнє, молодий айтівець не помилився, пише krakow-future.eu.
Бізнес-мандрівка Ярослава Легенчука
Попри зміну країни, Ярослав не збирався згортати свою ключову справу – розвиток проєкту “Rightconversions”. Але не IT-проєкт став причиною переїзду. Це був інший бізнес – ближчий до фізичного товару, ніж до цифрових інтерфейсів. Йшлося про гуртову та роздрібну торгівлю, де інтернет-магазин виступав радше інструментом, ніж основою. І хоча первинна мета не мала нічого спільного з ІТ-сектором, вже незабаром Легенчук повністю занурився у технологічне середовище Кракова. Він швидко налагодив зв’язки, відчув місцевий ритм, познайомився з екосистемою стартапів, яка виявилася значно активнішою, ніж він очікував.
IT-екосистема Польщі: від пітчу до пива з інвестором
Хлопець швидко зрозумів, що Польща для технологічних підприємців вже стала однією з найцікавіших точок на карті Європи. Особливо Краків, де стартап-екосистема не просто росте, а пульсує. За кілька днів або навіть годин людина з ідеєю може зійтися з перспективними інвесторами, які прийшли вкладати. Але тільки, якщо проєкт того вартий. У Кракові дізнався, що таке відкриті івенти, професійні конференції, панельні дискусії, демо-дні, хакатони й гік-тусовки. Причому останні часто починалися як серйозна конференція: з презентаціями, графіками, бізнес-моделями, а закінчувалися келихом крафтового пива в андерграундному барі. У тому ж барі було реально познайомитися з людиною, цікавою до твого проєкту, а вранці з Facebook дізнатися, що спілкувався з перспективним інвестором і кофаундером бізнес-інкубатора.
Такий підхід до справи та розв’язання проблем не міг не сподобатися. І не лише Ярославу. Тільки у Кракові навчається понад 5000 українських студентів, і більшість із них паралельно підробляють айтівцями або обирають цей напрям після здобуття диплома. Це офіційна статистика. Тому Легенчук швидко переконався, що Краків, Варшава, Вроцлав вже стали концентратами нових сенсів, де люди – відкриті, а впливові гравці на цьому полі спокійно реагують на запрошення на каву. Побачив, що Краків – це десятки акселераторів, інкубаторів, офіси міжнародних IT-компаній і стартапів з усієї Європи, де бізнес обходиться дешевше, ніж у Німеччині чи Чехії, а інфраструктура – на належному рівні. А професійні івенти – це не задушливі форуми у залі, а справжні події, які надихають не просто робити, а робити краще, глобальніше, сміливіше.
Leadpeak: як одна бізнес-ілюзія перетворилася на урок із польської реальності
Переїзд до Польщі став для Ярослава Легенчука стартом нової гри з незнайомими правилами. Сервіс “Rightconversions.com”, успішний у попередньому ринку, вирішив запустити у Кракові, але під іншим іменем. Так з’явився “Leadpeak” – вже з платними клієнтами ще до офіційного запуску. Першим кроком став переклад сайту польською. Інтерфейс залишився англомовним, на той момент цього вистачило.
Початок проєкту з гуртової торгівлі був перспективним: база потенційних клієнтів збільшувалася, конкуренти вже були на мапі, запити та офери надсилав. Проте відповідей не було, лише 1 із 5 продавців міг дати чітку відповідь щодо ціни. Інші відмовчувалися, ігнорували або зникали після першого контакту, хоча Ярослав із командою робили десятки телефонних дзвінків і розсилали сотні електронних листів. Здавалося б, такий напрямок як гуртова та роздрібна торгівля завжди перспективний, але спочатку вийшло інакше.
Адаптація “Leadpeak”
Модель, яка раніше працювала, у Кракові почала гальмувати. Легенчук найняв польськомовного менеджера, який чесно працював за прописаним скриптом, але все дарма. Результату не було. Причину тому з’ясував випадково, під час однієї профільної виставки. Ярославу пояснили, що у Польщі бізнес не робиться телефоном, там працюють інші закони: приймають рішення після зустрічі, дивляться у вічі, тиснуть руку, п’ють каву – і лише тоді щось підписують. Про це Легенчука знайомі попереджали ще вдома, на батьківщині: мовляв, поляки – не ті, кому легко щось “продати” у телефонній розмові. Бо вони не люблять незнайомих голосів та довго придивляються до співбесідника. Він не звернув уваги, а дарма. Після кількох тижнів у тумані невизначеності команда “Leadpeak” нарешті зняла рожеві окуляри.
Польща виявилася не просто новим ринком, це була інша культура бізнесу. Головний урок видався простим і болючим: продавати телефоном, не знаючи менталітету співрозмовника, – це як стукати у зачинені двері без дзвінка. Рішення прийшло одразу: відмовитися від звичної концепції, запросити на роботу польських фахівців, які знають свою аудиторію не з перекладів, а з життя. Завдання теж змінилося: не одразу продавати, а домовлятися про зустріч, щоб обговорювати тему віч-на-віч, за кавою або в офісі, де важливі не лише слова, а й погляд, усмішка, впевнене рукостискання. Відтоді всі угоди укладалися саме так.
Польський виклик для “Leadpeak”
Паралельно команда шукала партнерів. Не тих, що з гучними обіцянками, а студії, які могли б вбудувати сервіс у свої клієнтські продукти – без зайвого галасу, але з розрахунком на майбутнє. Це був тихий, але стратегічно виграшний крок, він не приніс миттєвого результату, проте надав можливість створити нові аудиторії. Легенчук робив публікації на фахових майданчиках, де бренд почали помічати й обговорювати, дописи у соцмережах – ці спроби, створені разом із партнерами, поступово сформували атмосферу довіри. І коли з’явився перший потік нових реєстрацій, ніхто вже не питав, чому все відбувається саме так.
Місяць – небагато за мірками бізнесу, але саме за цей час команда “Leadpeak” відчула, як ідеї дають прибуток. Два менеджери з продажів, стратегічне партнерство з місцевою вебстудією забезпечили непоганий результат: 28 платних підписок терміном від 1 до 6 місяців і 73 нові реєстрації. Це був ще не прорив, але вже підтвердження, що напрямок обрали правильний. Потім виникали нові проєкти, формувалася плідна співпраця з талановитими айтівцями та представниками мерії Кракова. Але свій перший досвід, отриманий на польській землі, Ярослав Легенчук запам’ятав назавжди.
Проєкт, що змінив вектор
Для Ярослава Легенчука “Leadpeak” став не просто черговою бізнес-спробою, а перетворився на особисту відповідь на виклики часу, на пошук себе у нових обставинах і на щиру спробу побудувати міст між двома світами: українським підприємництвом і європейським ринком. Після переїзду автора проєкту до Кракова “Leadpeak” не лише дав нове визначення оптової торгівлі, а й став тестом на гнучкість, терпіння й віру у свою справу. Те, що в Україні працювало за усталеними схемами, у Польщі розбивалося об мовний бар’єр, культурні коди та інший стиль ведення справ. Але саме через ці труднощі проєкт змусив Легенчука переосмислити не лише стратегію, а й саму роль підприємця. З менеджера і креатора Ярослав поступово перетворився на людину, яка не продає послугу, а будує екосистему навколо продукту.
Проєкт “Leadpeak” – це історія про зрілість, вміння приймати поразки не як пониження, а як необхідний щабель у будівництві довготривалого успіху. Це досвід, який навчив, що у новій країні не можна діяти з позиції сили, а лише з позицій довіри, співпраці й адаптивності. Для самого Ярослава цей проєкт став ще й символом переходу з українського бізнес-середовища до європейського, з технічного підприємництва до соціально відповідальної ініціативи. “Leadpeak” навчив не боятися змінювати підхід і не грузнути у звичних сценаріях. Саме завдяки цьому проєкту Ярослав Легенчук зумів відшукати нові сенси у бізнесі та у собі, що стало для молодого підприємця не менш важливим успіхом, ніж вдалий старт у Кракові.