Для туристів Краків підготував чимало цікавого, тільки музеїв та галерей, де вхід безоплатний, налічується понад 20. Серед них – відомий у Польщі музей бурштину (Amber Museum) на вулиці святого Яна, там зібрані чудові зразки балтійського мінерала та різноманітні вироби з нього. Окремо продаються гарні прикраси. Сюди навіть дозволяється прийти з власними виробами, щоб оцінити їхню якість, при музеї працює спеціальна лабораторія. А ще співробітники розкажуть дивовижну історію польського бурштину, який протягом століть знаходили на балтійському узбережжі, пише krakow-future.eu.
Мета створення Краківського музею бурштину
У Польщі дуже багаті запаси цього каменя, і не лише у покладах, а й на узбережжі Балтійського моря. Щороку після штормів містяни знаходять на березі шматочки цінного мінералу, який називають “польським золотом”. Цікаво, що бурштином йменують тільки знахідки з Балтійського регіону, в інших країнах вони мають інші назви зокрема копал, янтар, сукциніт. Так, у світі є ще музей бурштину у Копенгагені та у Вільнюсі, але там зовсім інші камені за кольором та властивостями.
Краківський заклад – перший професійний приватний музей бурштину, який створювали з просвітницькою місією. Там постійно працює виставка “Бурштин – його краса та історія”, яку підготували фахівці музею Землі Польської академії наук у Варшаві. Оброблені та необроблені камені, прикраси, витвори мистецтва розповідають про історію бурштину у Польщі. Намиста, браслети, скульптури – все це вражає уяву й примушує захоплюватися мистецтвом давніх майстрів. Музей обіймає площу понад 250 квадратних метрів, так що там є, на що подивитися. Засновник закладу Томаш Миколайчик (Tomasz Mikołajczyk) неодноразово розповідав журналістам, що завжди прагнув створити у Кракові місце, де бурштин буде представлено привабливо й багатовимірно. І це йому цілком вдалося.
Про те, як бурштином захопився Краків
Такі прикраси не могли не привернути увагу тодішніх королів. За чутками, навіть Сигізмунд III Ваза полюбляв власноруч виготовляти різноманітні вироби з бурштину. У колекції мистецтва Вавельського королівського замку у Кракові зберігається бурштиновий кубок, прикрашений левовою головою, який нібито зробив сам король. Ще одним неперевершеним виробом називають дослідники переносний вівтар XVII століття, створений майстром Міхалом Редліном для короля Яна III Собеського.
Звісно, не лише відомі особи мали змогу замовляти та носити вироби з бурштину. У Кракові налічувалося багато майстерень, де пропонували прикраси на будь-який смак та гаманець, тому замовників на цей камінь завжди вистачало. Щобільше з ним пов’язували чимало різноманітних легенд, приписували численні магічні властивості, тому обручки охоче купували і чоловіки, й жінки. Але у XVIII столітті популярність бурштину почала спадати, з’явилися нові оригінальні прикраси, і поступово бурштинових майстерень на польських землях залишилося зовсім небагато.
Спроба повернути втрачену славу
Попит на цей камінь знову відродився вже у другій половині минулого століття після Другої світової війни. Тоді більша частина Балтійського узбережжя повернулася до складу Польщі, почали відкриватися бурштинові майстерні. Але наприкінці 1960-х років права на обробку цього каменю влада передала художникам, які мали працювати разом із ремісниками.
Саме тоді сформувалася польська школа бурштину, де стали виробляти різноманітні скриньки, лампи, свічники, посуд, пивні кухлі, вази, вирізали також шахи та скульптури. Місцеві майстри навіть запропонували оригінальне поєднання бурштину зі сріблом, ці вироби теж мали непоганий попит. Всі ці зразки різних часів, які пережив цей мінерал у Польщі у цілому та у Кракові зокрема, зібрав у своєму музеї пан Томаш Миколайчик.
Як видобували балтійський бурштин?
Ще у XVI столітті науковець Кромер у своїй праці “Польща або про розташування, населення, звичаї…” згадував про способи видобування цього каменю. Тоді намагалися ловити скам’янілу смолу кашеміром – мережею, закріпленою на ободі, яку закидали у воду, а потім витягували. Пізніше, у XVIII та XIX століттях, містяни додумалися перекопувати піщані пляжі та розбурхувати осад на дні моря дерев’яними стовпами. Другий спосіб був складнішим, але допомагав підійняти на поверхню гарні шматочки бурштину.
У XX столітті за здобиччю почали пірнати у водолазних костюмах, хоча спеціалісти відзначали, що спорядження більше заважає, ніж допомагає, бо занадто важке. Всі вище перераховані способи використовуються й на початку XXI століття, цим здебільшого займаються підлітки й туристи. А от у промислових масштабах бурштин видобувають вже гідравлічним та відкритим способами на окремо виділених для цього ділянках.
Чим відрізняється краківський музей бурштину?
Тут можна побачити не лише старовинні вироби, а й археологічні знахідки, є зразки сучасного використання каменю у різноманітних виробах. Окремо облаштували Бурштинову кімнату, де витримані елегантні інтер’єри, бо слухати про історію цього мінерала у Кракові цікавіше з наочною демонстрацією. У музейній крамниці представлені різноманітні зразки: від гарних браслетів та намист до скульптур і предметів ужитку, які можуть придбати всі охочі.
Ще заклад виділяється своєю лабораторією. Власник Краківського музею бурштину спеціально її створив, щоб відвідувачі могли перевірити свої вироби, які купували раніше. Адже янтар – досить цінний мінерал, тому існує чимало імітацій та модифікацій, які складно розпізнати. А у лабораторії мають єдиний на весь Краків сучасний спектрометр, який видає безпомилковий висновок. Власник прикраси потім може отримати спеціальний сертифікат, послуга доступна для всіх.